Розглянуто питання синтезу оптимальних та робастних регуляторів для підсистем технологічних комплексів цукрового виробництва. Створено математичні моделі підсистем теплообміну нахиленої дифузійної установки та рівнів багатокорпусної випарної установки. Проведено статистичний аналіз технологічних змінних та імітаційне моделювання підсистем з різними регуляторами, в тому числі локальними, оптимальними та робастними. Розроблено функціональну структуру для реалізації алгоритмів оптимальних регуляторів, що включає структуру з переключенням та інтелектуальну підсистему підтримки прийняття рішень.

Досліджено особливості розробки та запровадження стратегії розвитку вітчизняних прикордонних регіонів за умов поглиблення транскордонної співпраці (ТС). Удосконалено методику визначення ефективності транскордонного співробітництва (ТКС) під впливом національних і зарубіжних чинників. Узагальнено позитивний та негативний досвід розвитку прикордонних територій сусідніх країн, об'єднаних у межах єврорегіонів. З'ясовано тенденції розвитку створених єврорегіонів і визначено можливості утворення системи інструментів державної підтримки ТС. Наведено стратегічні напрямки удосконалення розвитку ТСК як на рівні місцевої адміністративно-територіальної управи, так і на рівні урядового управління.

Приведено основні принципи спостережності та керованості технологічних об'єктів управління. Досліджено дане питання на прикладі пастеризаційно-охолоджувальної установки молочного виробництва, що описується чотирма лінійними диференціальними рівняннями.

Досліджено неперервно діючу дифузійну станцію цукрового заводу, що оснащена колонним дифузійним апаратом. Для управління температурним режимом роботи виділеного нестаціонарного об'єкту запропоновано використовувати адаптивну систему автоматизованого управління, що функціонує на основі алгоритмів ідентифікації. Одержано структуру автоматизованої системи управління з ідентифікатором з використанням алгоритмів адаптації.

Викладено окремі розділи сучасної теорії управління та їх застосування для автоматизації складних об'єктів. З єдиних методичних позицій розглянуто застосування методу координат стану, аналізу та синтезу систем за випадкових діянь, багатовимірні та робастні регулятори, основи синергетики, управління хаосом, багатокритеріальні задачі.

Розглянуто теплообмінну частину колонної дифузійної установки цукрового виробництва, математична модель якої має 10 координат стану та 4 управління. Синтезовано модальний багатовимірний регулятор за координатами стану та за допомогою теорії ймовірності досліджено вплив параметричної невизначеності об'єкта на якість і стійкість перехідних процесів.

Досліджено оптимальну систему керування технологічним об'єктом молочної промисловості, що працює за умов невизначеності. Наведено математичну модель об'єкта управління у вигляді диференціальних рівнянь та у просторі змінних стану, визначено характеристичні поліноми систем для неперервного та дискретного варіанту. На основі характеристичних поліномів неперервної та дискретної системи проведено аналітичні та графічні дослідження робастної стійкості системи в межах заданої невизначеності.

Розглянуто можливість створення одного багатовимірного регулятора для технологічних об'єктів виділеного класу, в якому виконуються умови оптимальності щодо якості перехідних процесів і зменшення витрат енергоносіїв, а також автономності окремих контурів.

Запропоновано створення багатовимірних оптимальних регуляторів за алгоритмом аналітичного конструювання для п'ятикорпусної випарної станції (ВС) цукрового виробництва, яка функціонує за умов невизначеності, що призводить до підвищення ефективності її роботи. В зв'язку з цим виконано такі етапи: обрано математичну модель, що адекватно описує технологічний процес; виділено підсистеми функціонування ВС за принципом суттєвих перехресних зв'язків; визначено підсистему, для якої доцільно застосувати багатовимірний оптимальний регулятор; синтезовано оптимальний регулятор і фільтр; перевірено оптимальну систему на робастну стійкість. Результатом роботи є оптимальна система керування підсистемою ВС, що регулює рівні та концентрації за корпусами. Оптимальну систему побудовано за принципом зворотного зв'язку та складається з матричних коефіцієнтів підсилення регулятора та фільтра. Обгрунтовано та розраховано невизначеності для ВС і доведено, що в даному класі інтервальної невизначеності синтезована система є стійкою.

Обгрунтовано доцільність застосування оптимального керування для об'єктів харчової промисловості. Запропоновано алгоритм оптимізації планування ресурсами виробництва, зокрема, розглянуто синтез оптимального керування технологічним агрегатом. Наведено математичні моделі об'єктів, які використовуються для оптимізації. На прикладі теплообмінника визначено оптимальні траєкторію системи та керування, вказані переваги адаптивної системи керування перед локальною.

Досліджено вплив вагових матриць інтегрально-квадратичного критерію оптимального керування на робастну стійкість оптимальної системи керування, що синтезована за алгоритмом аналітичного конструювання оптимальних регуляторів. Як об'єкт керування взято типові теплові багатовимірні об'єкти, математична модель яких має різні розмірність і власні значення. Результати дослідження надають можливість одержати більш ефективну систему оптимального керування технологічними об'єктами.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л81-5-05

Рубрики:

Основні процеси та апарати харчових виробництв

Шифр НБУВ: ВА797451 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: З965,5-01

Рубрики:

Автоматика

Шифр НБУВ: Ж69879 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто бражну колону (БК), яка є складним, нестаціанарним, енергоємним і багатозв'язним об'єктом, тому актуальним завданням є створення системи керування, що базується на сучасних наукових підходах і структурі автоматизованої системи керування. Розроблено моделі підсистеми керування БК для контуру витрата пари та бражки - тиск низу колони, що мають лінійну структуру, відображають статику та динаміку процесів брагоректифікації. Оцінку значень параметрів моделі проведено відповідно до прийнятого критерію якості, що характеризує ступінь адекватності моделі об'єкта шляхом порівняння значень моделі та реальної системи.

Розглянуто можливості комплексного використання існуючих методів і принципів керування для одержання нових більш досконалих систем, які б мали властивості емерджентності та давали змогу підвищити ефективність функціонування складних технологічних комплексів. Запропоновано комплексування методів робастного й оптимального керування, робастного й адаптивного, ситуаційного й координаційного керування та інших методів. Новостворені системи керування завдяки своїм новим властивостям, які неможливо одержати при тривіальному використанні обох методів, обраних для комплексування, можуть забезпечувати якісне та ефективне керування складних об'єктів, для яких стандартні системи керування не можуть гарантувати необхідної точності за умови енегро- та ресурсоефективності.

Розглянуто приклади комплексного використання існуючих методів і принципів керування для одержання нових, більш досконалих систем, які мають властивості емерджентності та надають змогу збільшити ефективність функціонування складних технологічних комплексів. Наведено приклади комплексування робастного та предиктивного регуляторів, нечітких і нейромережевих систем, ситуаційного та координаційного керування, аналітичних і синергетичних методів. Новостворені системи керування завдяки своїм новим властивостям, які неможливо одержати при тривіальному використанні обох методів, обраних для комплексування, забезпечують якісне й ефективне керування складних об'єктів, для яких стандартні системи керування не можуть гарантувати необхідної точності за умови енегро- та ресурсоефективності.

Мета статті - дослідження загальних вимог до формування власного капіталу небанківських фінансових установ. Досліджено небанківські фінансові установи, зокрема: інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди та лізингові компанії. Проаналізовано чинне законодавство й узагальнено класифікацію інститутів спільного інвестування, розглянуто відмінність між найбільш поширеними інститутами спільного інвестування, а саме: корпоративними та пайовими інвестиційними фондами. Продемонстровано взаємодію суб'єктів, які обслуговують інститути спільного інвестування, щодо операцій з активами та складовими власного капіталу. Розглянуто вимоги, які висуваються щодо формування статутного капіталу й інших складових власного капіталу інститутів спільного інвестування та компаній з управління активами відповідно до вітчизняного законодавства. Проаналізовано нормативно-правове регулювання в частині порядку формування статутного капіталу та визначення чистої вартості активів інститутів спільного інвестування. Розглянуто вимоги до засновників недержавних пенсійних фондів, які впливають на організацію бухгалтерського обліку даних суб'єктів. Прослідковано взаємодію суб'єктів, які обслуговують недержавні пенсійні фонди, та розглянуто вимоги до їх власного капіталу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Л81-5-05

Рубрики:

Основні процеси та апарати харчових виробництв

Шифр НБУВ: Ж69879 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто інтелектуальні системи керування (ІСК) технологічними об'єктами (процесами, агрегатами, комплексами), які мають ряд суттєвих особливостей з точки зору автоматизації, що об'єктивно надає змогу виділити їх в один клас. Виконано аналіз структур ІСК з логічними регуляторами, доведено важливість об'єктивних оцінок стійкості та якості процесів керування технологічними об'єктами. Показано, що сучасні ІСК - це великі складні системи з ієрархічною структурою, побудовані на основі таких основних інтелектуальних технологій, як штучні нейронні мережі, генетичні алгоритми, нечітка логіка, методи діагностики та прогнозування, асоціативна пам'ять тощо, де увага приділяється "неруйнуванню нижнього рівня" за їх побудови. При цьому до них висуваються вимоги, характерні для великих складних систем, а також додаткові, зокрема, специфічні вимоги щодо їх функціонування за різних ситуацій та умов (залежно від технологічного об'єкта) врахування різних видів невизначеностей, недостатності або надлишковості інформації тощо. Однією з головних вимог, окрім вищезазначених, є вимога стійкості ІСК. Стійкість традиційних САР - відома і добре досліджена проблема, а для інтелектуальних систем ця характеристика, особливо методи її визначення, знаходяться в стадії дослідження та на піці розроблення. Розглянуто та наведено варіанти найбільш відомих підходів визначення стійкості для різних типів ІСК. Показано, як змінюється методика визначення стійкості за використання нечітких регуляторів у системах з різними додатковими характеристиками. Так, для суттєво нелінійних об'єктів зі статистичними невизначеностями та невизначеностями, що виникають у математичних моделях, недоцільно використовувати класичні критерії стійкості Михайлова, Рауса - Гурвіца та Найквіста; для нелінійних об'єктів з параметричною невизначеністю та адитивним керуванням можливе використання критерію Найквіста з додатковим виділенням областей на комплексній площині, а для нейромережевої системи - теореми про малий коефіцієнт підсилення.

Досліджено загальні положення економічного аналізу необоротних активів, отриманих у концесію. У зв'язку із потребою відображення об'єкта концесії за елементами необоротних активів аналітик, у першу чергу, повинен оцінити правильність виокремлення окремих елементів та оцінити потребу їх модернізації, внаслідок цього запропоновано форми звітності. Аналітична відомість поелементного розподілу об'єкта концесії має як аналітичний, так і обліковий характер. Ця аналітична відомість формується на основі акта або актів приймання-передачі об'єкта концесії підприємством-концесіонером від державного партнера. Визначено порядок аналітичної оцінки отриманого об'єкта концесії за елементами, це дозволить встановити, на скільки відсотків вартість отриманого об'єкта необоротних активів є більшою чи меншою від вартості, за якою він був облікований на балансі ліквідованого державного / комунального підприємства. Запропоновано порядок аналітичної оцінки вибуття елементів об'єкта концесії за елементами, цей напрям аналітичного супроводу управління операціями з модернізації об'єкта концесії дозволить встановити, які подальші напрями повинен здійснити концесіонер щодо придбання об'єктів необоротних активів. У процесі дослідження розроблено систему аналітичних показників (загальний коефіцієнт прийнятої вартості об'єкта концесії підприємством-концесіонером, поелементний коефіцієнт прийнятої вартості об'єкта концесії підприємством концесіонером; коефіцієнти вибуття елементів об'єкта концесії, потреби в модернізації елементів об'єкта концесії, потреби в модернізації відносно елементів об'єкта концесії, які були прийняті на баланс підприємства концесіонера, потреби в модернізації відносно елементів об'єкта концесії згідно з балансом ліквідованого державного підприємства, потреби в модернізації відносно елементів об'єкта концесії, які вибули в процесі приймання-передачі, потреби в модернізації відносно елементів об'єкта концесії, які потребують модернізації) для оцінки стану та потреби в модернізації об'єкта концесії та власних необоротних активів. Зазначені показники дозволять проаналізувати, наскільки отриманий об'єкт концесії відповідає вимогам щодо експлуатації та потребує залучення додаткових коштів для придбання об'єктів необоротних активів.